Читать/скачать в печатном варианте
Старі козаки-січовики (поки ще не попереводились) було розказують так: що в запорозців на Дніпрі піхота сиділа в Січі, а комінники жили в Великому Лузі, для доброї паші коням. Там вони пускали коні в табуни. Кошовий насилав військового стадника (бо тоді ще не звались табунщиками). Військовий стадник мав пірнач залізний1; йому комінники наряжали з себе підпасичів, котрі змінялись другими почережно. Як піхоті, так і комінникам, вільно було в мирне времня займатьця – кому рибальством, кому пластунством, а ремесні козаки2 зоставались в Січі. Пластуни стріляли дикий звірь, якого тоді в дніпрових плавнях було доволі. Пластунами, кажуть, звались за те, що непосидячі були, все вештались по плавнях і як більше ім приходилось місить грязь, ніж ходить по сухому, сиріч пластать, то й прозвались пластунами. Що зробилось з Січчю і запорозцями – всі знають (бодай не згадувать). Дванадцять років ні Січі ні Запорожжя не було. На тринадцятому Турчин піднявся, стався розмир; почали викликать козацтво. Ось коли його вп’ять стало треба! – Пішов і старий і молодий, зібралось військо; зробили й кош: два роки звали його кошем вірних козаків. Як же посідала піхота на лотки під Очаковом, та зайшовши з Чорного моря, взяла сама без помочі від московської вармії, на острові Березані турецьку кріпость, то тоді й прозвано іх вірним військом Чорноморським. За те, бач, що вони на Чорному морі з своіх лоток пушками з’бандірували Турчина: не виробив булиголова, здав кріпость нашим з усіма пушками, знаменами і всім запасом.В сьому розмирі, пластуни були і в піхоті і в комінниках, але не було іх видко.
Як же замирив Турчин, Чорноморці прийшли на Кубань. Там на Кубані знайшли вони такі ж плавні, як і на Дніпрі. Жонатих стали обселять слободами, а сірома – хто ремісний – в Нову січ по куренях3, а охочі до звіря – розсипались по плавнях і на запорозький ґшталт добувались. При пластунах були охочі хлопці, при них вони й зростали, а вивчившись характерства, робились пластунами. Цілу осінь і зиму, поки звірь порошковий4, пластуни жили в плавнях, а весною приходили в слободи і приносили свою добич, звірячі смухи, продавали іх, куповали порох, оливо і із одежі що треба. На останню ж копійку, поводивши музик на підпитку, інші зоставались до осені на літню роботу в слободах і хуторах, а інші зараз одходили в плавні: хто стрільцювать, а хто рибалчить. Плавні в Чорноморії, не тільки на одній Кубані, вони закривають мало не половину берега Азовського моря; в них водятця: олені, дикі кози, дикі свині, вовки, лисиці, віддихи, харсуни5, а в рідкость попадаютця й бобри.
Пластуни, окрім стрільби з ружжя, ставляють всякі самолови: капкани, ступиці6, цівки7, пружини8, сільця, нитки, або тенета. Пластун не зна розкоши, не гаразд одіжний, поневіряєтця, а пластунства не кидаєтця. Високі комиші, полома, містами чагар, зхищають його. Одно небо в плавні пластун бачить, як гляне вгору; по його ясних зорях, в ночі, міркує він собі дорогу, а як хмарно, то по вітру, котрий нагинає верхи очеретів високих. У вітер, як у день, так і в ночі, сама лучча охота. Як вітер подихає, зашелестить комиш, пластун іде ходом сміло, а як вітер оддихає, то він стоя наслухає. Отак ідучи наткнетця близько на звіряку. Під вітер пластунський вистріл не полоха звіря; бо пластун іде против вітру, то вітер од його і луну зносить за собою. Коли ж вітру не буває, то пластун підбармовуєтця ходом тієї звіряки, яку він по місту сподіваєтця знайти. У кожного звіря в плавні є свій похід, примір: олень має хід рівний; свиня прошелестить ходом рівним, становиться і наслухає і впять теж; коза – прийшовши рівно разів два, три, скочить; вовк має хід рівний, та як менший за оленя, то й шуму од його в комиші менше.
Так пластуни примінившись, з’учають похід прочого звіря. Підпустивши звіря близько, пластун не даєтця йому в знаки, щоб не сполохати, а понявши яка звірина, стріля на тріск і мусить повалити. Отож і пластун, що, не бачивши звіря очима, застрелить його певно, та ще так угадає, щоб вистріл не пропав; приміри: дикого кнура б’є по лопатах, або під вухо; не повалений на місті кнур кидаєтця на дим і своіми здоровенними іклами порубає пластуна, як не вспіє зхибитись. Убиту дич мусить вибандурить, щоб не спортилась, і , зробивши скілько закруток на комиші, щоб після можна було знайти, йде дальше. На другий, інколи на третій день, пластун з хлопцем або з товаришем, ідуть заберати побиту дич, якоі пластун сам забрать не зміг. З нез’їдомого ж звіря, приміром: вовка, харсуна і проче, деруть одні смухи. Тим времям, як пластун ходить на охоту, його хлопець з куріня оббіга розставлені по стежках капкани, чи ступиці, сільця; повиберає що попалось, позніма смухи; перебанить ловучий посуд (бо звір на закрівавлений капкан або ступицю не піде), та знов розставить по стежках. Інші пластуни, чоловіка по два й по три живуть в односумстві, в однім курені, то отакі односуми розіходятця на охоту по секту в різні сторони, щоб один на другого не наткнувся. Бо трапляєтця в-рідкость, що інший не здержав секту, та й поверне в ту сторону, де вже ходить один товариш, а як всякий пластун в плавні держить похід тіі звірини, під котру бармуєтця, то, обманившись обидва, убиває товариша той із іх, хто поспішитця попереду вистрелить.
В плавнях бувають сухі гряди. На них роблятця пластунські курені.
Пластуни, в прикубанських плавнях, стали часто натикатьця на Черкес, котрі прокрадаюця плавнями через Кубань (Чорноморську гряницю) в нашу сторону, щоб украсти корову, або вола, ато й чоловіка. Як набредуть на шляху, або в полі, то, вставивши йому жеребок в рот, та на бичовці і затягнуть до себе в неволю, або й порубають. От сим-то пластунам уже не до охоти; ім охота випада вже на чоловіка, з таким же розумом, як і вони. Затим обходи пластунські роблятця по два, ато й чатами: один за одним ідуть не близько, бо буває, як Черкеси засядуть, то вдаривши залпом з ружжя, можуть побить, або кинувшись раптом похапать, то і йдуть, кажу, пластуни, хотя в день, хотя в ночі чатою: один за одним рідко. Коли передній стане, то й другий і третій і всі теж, а чи присяде – то й всі. Як передній вислухає, так і всі. Хто кого підстереже: чи пластуни вперед замітять черкес, то іх і верх, а якщо черкеси, то й пластунам біда. Хіба не сила тих, що вперед замітять, то й пропустять сильніщу чату, сидячи мовчки. Як же черкеси, то після такого случая, або ж вертаютця назад, або йдуть скоріше на дряпанину дальше; а як пластунська не-сила, то, пропустивши черкес б’ють, з потилиці. Од такої пинфи гаспидська орда губить рахубу, падає, де хто попав. Нарізуватьця на черкес тепер не приходитця, треба умкнуть, бо пластуни себе визначили, що мало іх, і як би ім одкрито вдаритьця на черкес, то іх ружжя не вистелене і всякий іх вистріл буде без промашки, алеж вони дальше не підуть, треба вернутись, бо од пластунських вистрілів гряниця зтревожилась, то черкесам вдачі не буде.Найлучче пластуни плюндрують черкес на іх стороні. Там вони в себе не бережутця і як раз інший наріжетця на пластуна, то й амінь йому.
Щоб написать всі пластунські порядки, то булаб ціла книжка. Може знайдутця молодчі, до того охочі. Я ж, здаєцця, сказав стільки, що видно буде жодному, що то за пластуни?
Справжній пластун загавка як лисиця, зачмише як кабан; крикне як олень, або як коза дика, заспіває диким півнем, захарчить харсуном, завиє вовком, забреше собакою. Жоден пластун хоч одно, або двоє з таких удач в собі має. Воно буває нужно подать, який буде у них по секту, голос; або як розсипавшись у плавні, нужно буде швидко зібратись до купи; чи по якій мові треба подать другому гасло.
Так як пластуни ходять от жодного кардона і жодна чата мусить обходить своє займище, то у іх єсть по секту прикмети: або суха верба, або кущ чагарю, озерце, підкова, закрутка на комишу, або прямо комиш клячений9. Там лежить схована прикмета: або цурпалочок, або що інше; яка чата вспіла дійти вперед, то та, знайшовши прикмету, переклада іі на другий лад і вертаєтця. А як прийде після друга чата, то зараз і пойме, що товариство з другого кардона доходило до того місця; переложивши знов прикмету, вертаютця назад другим обходом, або розсипаютця на охоту по плавні.
Під засідку на стежках кидають против ночі сухого комишу, або дрібних сухих гіллячок, котрі на огні засушуются вперед. Памятаєте, панове, як пластун б’є на тріск звіря? Отож, накидавши на стежку суші, пластуни залягають, і як крадецця черкес по тій тропі, то під ногами в його суш і трісне, то отут його і пластун трісне…
Наші пластуни одягаютця в черкеську одежу, і під іх бармуючись, запускають бороди, хто хоче; на поясі ремінному носять: кінжал з ножем, жарівницю, чабалтас кулішницю, відвертку. За поясом пістоль і збоку черкеську шабельку. На ногах онучі суконні, або портняні з шерстяними, або прядівьяними волоками. Черевики, або постільці, більш свинячі наверх шерстю, щоб не шамтіло в траві.
Не диво пластунам буть і прудкими і чуткими, второпними й проворними. Зімою на холоді, а літом на комарях та з голодом. Не бачивши луччого, думали, що так на всім світі. Трапилось ім бути в Севастополі, як Турки, Франці та Британці держали з нами розмир. «Там, кажуть, годували нас добре, давали горілку; нужди такоі не приняли, як у себе на кардонах. Вік би так служили й до-дому не пішли б. Нас там хвалили, та не знаєм за що, бо ми привикли рівно тягти службу, як той віл, не хибили з’роду».
За публікацією в журналі «Основа», лютий 1862 року.
Примітки:
1. Військовий стадницький пірнач і тепер є, під охраною Єйського діжурства, в Чорноморіі.
2. Сидільники, лимарі, ковалі, слюсарі, кравці, шевці і інші. Так було зпершу і на Чорноморіі в Новій Січі.
3. 1793 году Кош Чорноморський на Кубані зробив кріпость, курені, ото і звали до сього Чорноморці Січчю. Тоді ж город Катеринодар.
4. Порошкий звір щитаєтця від 1 паздерника до 1 березоля.
5. Барсуки.
6. Деревяна снасть, замість капкана, хитро построєна, - звірину хапає за пальці від лапи.
7. Пружини с вірьовчаними сільцями, на вірьовку дудка, або цівка для того, що як пійма звірину сільце за ногу, то дудка по бичовці присунеця де ноги і звіряка перегризла б верьовку, так мусить гризти дудку, або цівку.
8. Теж, тільки без цівки ставиця похватань.
9. Для оспіху клячять комиш: охвативши в оберемок стоячого на пні комишу і стиснувши його кріпко руками, переломлюють: комиш, випущений з рук, розтупитця і, зоставшись переломленним, покаже признаку.
Перевод на русский Екатерины Мироновой
Старые казаки-запорожцы (пока еще не попереводились) было рассказывают так: что у запорожцев на Днепре пехота сидела в Сечи, а конники жили в Большом Луге, для хорошего выпаса лошадям. Там они пускали лошадей в табуны. Кошевой посылал военного Стадника (ибо тогда еще не назывались Табунщиками). Военный Стадник имел пернач железный, ему конники выделяли от себя подпасков, которые сменялись поочередно. Как пехоте, так и конникам, в мирное время разрешалось свободно заниматься - кому рыболовством, кому пластунством, а козаки - ремесленники оставались в Сечи. Пластуны стреляли зверя, которого тогда в днепровских плавнях было достаточно.
Пластунами, говорят, назывались за то, что непоседливые были, все слонялись по плавням и как более им приходилось месить грязь, чем ходить по сухому, сиречь пластать, то и назвались пластунами. Что сделалось с Сечью и запорожцами - все знают (хотя бы не вспоминать). Двенадцать лет ни Сечи ни Запорожья не было. На тринадцатом Турчин поднялся, произошла война; начали вызывать казачество. Вот когда оно опять стало нужным! - Пошел и стар и млад, собралось войско; сделали и кош: два года звали его кошем верных казаков. Как села пехота на лодки под Очаковом, и зайдя с Черного моря, взяла сама без помощи московской армии, на острове Березани турецкую крепость, то тогда и прозвали их верным войском Черноморским. За то, видишь, что они на Черном море со своих лодок пушками разбили Турчина: не произвели начальника обороны крепости, сдали крепость нашим со всеми пушками, знаменами и всем запасом.В этой войне пластуны были и в пехоте и в конниках, но не было их видно.
Когда же заключил мир Турчин, Черноморцы пришли на Кубань. Там на Кубани нашли они такие же плавни, как и на Днепре. Женатых стали заселять слободами, а беднота - кто из ремесленных - в Новую Сечь по куреням, а желающие зверя - рассыпались по плавням и на запорожский гештальт добывались. При пластунах были охочие ребята, при них они росли, а выучившись характерства, делались пластунами. Всю осень и зиму, пока зверь меховой, пластуны жили в плавнях, а весной приходили в слободы и приносили свою добычу, звериные шкуры, продавали их, покупали порох, свинец и с одежды что надо. На последнюю же копейку, поводив музыкантов, выпившие, другие оставались до осени на летнюю работу в слободах и хуторах, а другие сейчас отходили в плавни: кто охотиться, а кто рыбачить.
Плавни в Черномории, не только на одной Кубани, они закрывают почти половину берега Азовского моря, в них водятся: олени, дикие козы, дикие свиньи, волки, лисы, віддихи, барсуки, а редко попадаются и бобры. Пластуны, кроме стрельбы из ружья, ставят всякие самоловы: капканы, ступици, цивки, пружини, деревушки, нити, или сети. Пластун не знает роскоши, плохо одетый поневиряетця, а пластунства не бросает. Высокие камыши, полома, местами кустарник, защищают его. Одно небо в плавнях пластун видит, как глянет вверх; по его ясным звездам, ночью, рассуждает он себе дорогу, а как ясно, то по ветру, который сгибает верхом камыши высокие. В ветер, как в день, так и ночью, самая лучшая охота. Как ветер подышит, зашелестит камыш, пластун идет ходом смело, а как ветер смолкает, он стоя прислушивается(?). Так идя наткнется близко на зверя.
Под ветер пластунский выстрел не спугнет зверя, ибо пластун идет против ветра, то ветер от его и эхо сносит за собой. Когда ветра не бывает, то пластун подстраивается под шаг того зверя, которого он по месту надеется найти. У каждого зверя в плавнях есть свой шаг, пример: олень имеет ход ровный; свинья прошелестит ходом ровным, становится и прислушивается и опять тоже; коза - пройдя ровно раз два, три, вскочит; волка ход ровный, и как меньше оленя, то и шума от него в камышах меньше. Так пластуны приминившись, изучают шаг и прочего зверя. Подпустив зверя близко, пластун не подает никаких признаков, чтобы не спугнуть, а поняв, какой зверь, стреляет на треск и должен повалить. Вот и пластун, что, не видя зверя глазами, застрелит его наверное, да так угадает, чтобы выстрел не пропал; например: дикого кабана бьет по лопастях, или под ухо: не свергнутый на месте боров кидается на дым и своими огромными клыками изрубит пластуна, который не успеет скрыться. Убитую дич должен вибандурить, чтобы не спортилась, и, сделав несколько закруток на камыши, чтобы после можно было найти, идет дальше.
На второй, иногда на третий день, пластун с парнем или с товарищем, идут собирать избитую дич, какую пластун сам забрать не смог. Из несъедобного же зверя, например: волка, барсуков и прочих, дерут одни шкуры. Тем временем, как пластун ходит на охоту, его парень с куреня оббегает расставленные по тропам капканы, или ступицы, деревушки; повыбирает что попалось, поснимает шкуры; перемоет ловчий посуд(так зверь на окровавленный капкан или ступицу не пойдет), и снова расставит по тропам. Другие пластуны, мужчины по два и по три живут в односумстви, в одном курене, то такие односумы расходятся на охоту в разные стороны, чтобы друг на друга не наткнуться. Потому редко случается,что кто повернет в ту сторону, где уже ходит один товарищ, а как всякий пластун в плавни держит поход того зверя под которого подстраивается, то, обманувшись, убивает товарища тот из их , кто успеет первым выстрелить.В плавнях бывают сухие гряды.
На них делаются пластунские шалаши.
Пластуны, в прикубанских плавнях, стали часто натыкаться на Черкес, которые крадутся плавнями через Кубань (Черноморскую гряницю) в нашу сторону, чтобы украсть корову, или вола, а то и человека. Как набредут на пути, или в поле, то, вставив ему жребий в рот, и на веревке и затянут к себе в плен, или разрубят. Вот сим-то пластунам уже не до охоты; им охота выпадает уже на мужчину, с таким же умом, как и они. Поэтому обходы пластунские делаются по два, а то и цепью: один за другим следуют не близко, а то бывает, как Черкесы засядут, то ударив залпом из ружья, могут побить, или бросившись вдруг схватить, потому и идут, говорю, пластуны, хотя в день , хотя ночью цепью: один за другим на расстоянии. Когда передний станет, то и второй и третий и все тоже, а присядет - и все. Как передний прислушивается, так и все. Кто кого подстережет: или пластуны вперед заметят черкес, то их и верх, а если черкесы, то и пластунам беда. Разве не сила тех, кто первым заметил, то и пропустят более сильную цепь сидя молча. Если черкесы, то после такого случая, или вертаются назад, или идут скорее на дряпанину дальше, а как пластунская не-сила, то, пропустив черкес бьют, с затылка. От такой пинфы Дьявольская орда теряет Рахубу, падает, где кто попал. Напарываться на черкес теперь не приходится, надо умкнуть, так как пластуны себя обозначили, что мало их, и как бы им открыто выступить на черкес, то их ружья не ? и всякий их выстрел будет без промашки, но они дальше не пойдут, надо вернуться, потому от пластунских выстрелов граница встревожилась, черкесам удачи не будет.
Лучше всего пластуны разоряют черкес на их стороне. Там они в себя не берегут и как раз другой напорется на пластуна, то и аминь ему.
Чтобы написать все пластунские порядки, то была бы целая книга. Может найдутся молодцы, к тому желающие. Я, кажется, сказал столько, что видно будет каждому, что за пластуны?
Настоящий пластун тявкает как лиса, зачмише как кабан; крикнет как олень, или как коза дикая, споет диким петухом, захарчить барсуком, завоет волком, забреше собакой. Каждый пластун хоть одно, или два из таких удач в себе имеет. Оно бывает нужно подать, который будет у них по секрету, голос или как рассыпавшись в плавни, нужно будет быстро собраться в кучу; или по каком языке надо подать другому сигнал.
Так как пластуны ходят от каждого кордону и каждая цепь должна обходить свое займище, то у них есть по секрету приметы: или сухая верба, или кущ кустов, озеро, подкова, закрутка на камыше, или прямо камыш клячений. Там лежит скрытая примета: или цурпалочок, или другое; которая цепь успела дойти вперед, то и, найдя примету, перекладывает ее на другой лад и вертается. А как придет после другая цепь, то сейчас и поймет, что товарищество с другого кордона доходило до того места; переложивши вновь примету, вертаются назад другим путем, или рассыпаются на охоту по плавням.
Во засаду на тропах бросают против ночи сухого камыша, или мелких сухих веток, которые предварительно засушиваются на огне. Помните, господа, как пластун бьет на треск зверя? Так, набросав на тропу суши, пластуны залегают, и как крадется черкес по той тропе, то под ногами его сушей и треснет, то тут его и пластун треснет ...
Наши пластуны одягаютця в черкесскую одежду, и под их подстраиваясь, отпускают бороды, кто хочет, на поясе ременном носят: кинжал с ножом, жаривницю, чабалтас кулишницю, отвертку. За поясом пистолет и сбоку черкески сабельку. На ногах портянки суконные, или портняни с шерстяными или прядивьянимы волоками. Ботинки, или постильци, более свиные наверх шерстью, чтобы не шамтило в траве.
Неудивительно пластунам быть и борзыми и чуткими, расторопными и проворными. Зимой на холоде, а летом на комарах и с голодом. Не видя лучшего, думали, что так и на всем свете. Случилось им быть в Севастополе, как Турки, Французы и Британцы держали с нами войну. «Там, говорят, кормили нас хорошо, давали водку; нужды такой не приняли, как у себя на кордоне. Век бы так служили и до-дома не пошли бы. Нас там хвалили, и не знаем за что, потому что мы привыкли ровно тянуть службу, как тот вол, не хибилы зьроду ».
(C) 2013 Monev Software LLC - www.joomlaxtc.com
